Вони про нас: як уявляє собі Україну актуальна література, написана не в Україні
Лекція відбуватиметься у неділю 29 вересня 2024 року о 16:00!
Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.
Запис зустрічей: так, для учасників.
Мова лекції: українська.
Книжок, написаних не українцями (тут: громадянство), не українською мовою, але про Україну і з головними героями-українцями, в актуальній світовій літературі не аж так мало, як може здаватися, якщо їх спеціально не шукати. Але здебільшого вони насправді малопомітні, бо нечасто стають поштовхами для колективного обговорення. Романів рівню «Щиголь» Донни Тарт, де українцем є другорядний персонаж (а в його ідентичності є купа нюансів), в корпусів романів «вони про нас» - одиниці. Втім, є з десяток творів про Україну, котрі останні двадцять років ставали популярними у своїх національних літературах. Їх таки прочитали й засвоїли. Питання, що саме засвоїли? Ганна Улюра пропонує подивитися, як ця проза формує образ України і як їхня уявна Україна змінилася після початку війни на Сході, змінилася після повномасштабної війни. Наше уявлення про себе теж міняється (це суто про літературу зараз). Чи ці процеси синхронізуються? Чи те, що ми себе починаємо бачити інакше, змушує під іншим кутом зору придивитися до нас і тих, хто ззовні?.. І ні, може так бути, що не все, що побачили в нас іноземні літератори, нас потішить. Ба більше, лекторка гарантує: лев’яча доля написаного про нас нас точно не порадує.
В літературній компаративістиці, зокрема, є спеціальна галузь, яка зветься імагологією. Вона вивчає способи, у які в одній культурі формуються образ, репрезентація, представлення про іншу культуру. Й імагології як науковій сфері не так багато років, десь сімдесят, не більше. Але цікавість до того, як же «вони нас бачать» була завжди. Та коли підслуховуєш чужі розмови про себе – як всі ми знаємо, – є шанс почути щось вкрай неприємне. Виробництво образу однієї культури в межах іншої культури починається з продукування стереотипу. На цьому часто і закінчується. Але можливий і цікавіший сценарій. Будь-який культурний стереотип розвивається у двох напрямках: він нарощується, поки а) не вибухне зсередини і б) не реорганізується на свою протилежність… Де в цих процесах ми перебуваємо зараз? Уявні іншими мовами українці готові до реорганізації?
Нумо послухаємо, що там про нас пліткують за парканом. І зробимо прагматичні з того висновки.
Лекторка:
Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози.
Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.
Реєстація можлива за посиланням:
https://secure.wayforpay.com/payment/sa25b0de1ac3c
Лекція відбуватиметься у неділю 29 вересня 2024 року о 16:00!
Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.
Запис зустрічей: так, для учасників.
Мова лекції: українська.
Книжок, написаних не українцями (тут: громадянство), не українською мовою, але про Україну і з головними героями-українцями, в актуальній світовій літературі не аж так мало, як може здаватися, якщо їх спеціально не шукати. Але здебільшого вони насправді малопомітні, бо нечасто стають поштовхами для колективного обговорення. Романів рівню «Щиголь» Донни Тарт, де українцем є другорядний персонаж (а в його ідентичності є купа нюансів), в корпусів романів «вони про нас» - одиниці. Втім, є з десяток творів про Україну, котрі останні двадцять років ставали популярними у своїх національних літературах. Їх таки прочитали й засвоїли. Питання, що саме засвоїли? Ганна Улюра пропонує подивитися, як ця проза формує образ України і як їхня уявна Україна змінилася після початку війни на Сході, змінилася після повномасштабної війни. Наше уявлення про себе теж міняється (це суто про літературу зараз). Чи ці процеси синхронізуються? Чи те, що ми себе починаємо бачити інакше, змушує під іншим кутом зору придивитися до нас і тих, хто ззовні?.. І ні, може так бути, що не все, що побачили в нас іноземні літератори, нас потішить. Ба більше, лекторка гарантує: лев’яча доля написаного про нас нас точно не порадує.
В літературній компаративістиці, зокрема, є спеціальна галузь, яка зветься імагологією. Вона вивчає способи, у які в одній культурі формуються образ, репрезентація, представлення про іншу культуру. Й імагології як науковій сфері не так багато років, десь сімдесят, не більше. Але цікавість до того, як же «вони нас бачать» була завжди. Та коли підслуховуєш чужі розмови про себе – як всі ми знаємо, – є шанс почути щось вкрай неприємне. Виробництво образу однієї культури в межах іншої культури починається з продукування стереотипу. На цьому часто і закінчується. Але можливий і цікавіший сценарій. Будь-який культурний стереотип розвивається у двох напрямках: він нарощується, поки а) не вибухне зсередини і б) не реорганізується на свою протилежність… Де в цих процесах ми перебуваємо зараз? Уявні іншими мовами українці готові до реорганізації?
Нумо послухаємо, що там про нас пліткують за парканом. І зробимо прагматичні з того висновки.
Лекторка:
Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози.
Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.
Реєстація можлива за посиланням:
https://secure.wayforpay.com/payment/sa25b0de1ac3c