Тексти від Печери Платона

Скандинавський соціалізм – бажане майбутнє України?

Скандинавський соціалізм – бажане майбутнє України?

Скандинавія – земля вікінгів та один з найбільш розвинених регіонів планети. Такий рівень соціально-економічного розвитку, якого досягли Швеція, Данія, Норвегія та Фінляндія, – викликає захват і навіть заздрість. Цілком здорову заздрість, оскільки саме там люди змогли втілити в життя мрії багатьох народів на спокійний, працьовитий та заможний розвиток. Розвиток себе, своїх дітей, своєї країни.
Скандинавський шлях, на мій погляд, цілком відповідає і мріям багатьох українців. Ми прагнемо вступу до ЄС і це дійсно є життєвою необхідністю. Але Європейська співдружність – конгломерат дуже різних економічних моделей. Яка з цих моделей підійде Україні краще, яка модель більш ефективна, прагматична та реальна для здійснення?

Рекомендуємо ознайомитись з першим текстом про Анархо-синдикалізм для України

В основі скандинавської економічної моделі – своєрідно збалансована система оподаткування

Податкові системи [1] скандинавських країн (Швеції, Данії, Фінляндії та Норвегії) цілком обґрунтовано вважаються класичним прикладом для країн із високорозвиненою ринковою соціально-орієнтованою економікою. Однією з головних особливостей податкових систем цих країн є те, що пріоритетне значення у наповненні бюджетів різних рівнів посідає податок на прибуток. На його частку припадає до 50% дохідної частини бюджету. Відповідно, і ставки цього податку значно вищі, ніж, наприклад, в Україні і коливаються в межах 30—60 %. При цьому застосовується прогресивна система оподаткування, тобто ставка прибуткового податку перебуває у прямій залежності від розміру доходів.

Ще однією особливістю стягування прибуткового податку в скандинавських країнах можна назвати розподіл цього податку за кількома рівнями: спочатку стягуються місцеві (муніципальні податки), а вже потім – державні. У деяких країнах (наприклад, у Фінляндії та Данії) додатково стягується також церковний податок. Слід зазначити, що ставки місцевого податку в скандинавських країнах встановлюються на фіксованому рівні, а державного – за прогресивною схемою.
Дохід фізичних осіб у Швеції оподатковується державним податком за ставкою приблизно 32%. Дохід, що перевищує встановлену суму, також оподатковується національним податком 25 %. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку (муніципального та національного) – 57 %. Дохід від капіталу оподатковується окремо за ставкою 30%...
У Данії податок на прибуток включає державний, муніципальний і церковний податки. Середня ставка державного та церковного податків у сумі становить 29,5%. Ставка державного податку диференційована залежно від доходу та встановлюється у розмірі від 5% до 15%.

У Фінляндії прибутковий податок стягується також двох рівнях. Ставку державного податку встановлено лише на рівні 15 % і 20 %, залежно від місцевих законодавчих актів. Податки також сплачують парафіяни Фінської Церкви за ставкою 1-2%. Додатково з громадян стягуються такі податки: внески до соціальних фондів за ставкою 1,9 %, до пенсійного фонду — 4,3 % та 1,5 % до фонду зайнятості. Суми, сплачені в соціальні фонди та у фонд зайнятості, повністю віднімаються з бази оподаткування. Державний прибутковий податок сплачується за прогресивними ставками, диференційованими від 7 % до 39 % залежно від рівня доходу. Податок на прибуток розраховується та стягується із заробітної плати працівника роботодавцем. Цікаво, що нерезиденти сплачують податок на фінські джерела доходу за ставкою 28% на дивіденди, авторські гонорари, відсотки, а на заробітну плату та пенсії – 35%.
Ставка муніципального податку Норвегії дорівнює 21% плюс 7% — податку фонд зрівнювання, який виплачується із сум чистого доходу, перевищують встановлену суму кожної з категорій платників. Національний податок також має дві ставки: 9,5% та 13,7%, що застосовуються залежно від рівня доходів. Отриманий дохід може бути зменшено на суми фактично підтверджених витрат, але не більше 20% всього отриманого доходу. Також віднімається неоподатковуваний мінімум.

Економічне «диво» Норвегії та фінансування ефективної соціальної політики [2]

До початку 70-х років ХХ століття головною галуззю промисловості Норвегії був вилов риби, а оселедці – головною статтею експорту. Проте із відкриттям запасів вуглеводів у норвезькому шельфі Північного моря видобуток нафти і газу став складати понад п’яту частину всього ВВП країни, близько третини доходів державного бюджету та близько половини експорту. Із такими “шаленими” грошима треба було щось робити, – розповідає помічниця керівника Департаменту нафти і газу із норвезького Міністерства енергетики Гро Анундскаас. І, аби убезпечити економіку від “перегріву” та інфляції, а також залежності від цін на енергоносії, норвежці створили спеціальний фонд – Державний пенсійний фонд, який все частіше називають також і фондом майбутніх поколінь, бо він має забезпечувати не тільки гідну пенсію для нинішніх норвежців, але й сталий розвиток для держави у майбутньому: “Всі доходи акумулюються у спеціальному фонді, кошти якого інвестуються за кордоном. У перші роки цей фонд навіть потребував фінансування із державного бюджету. Нині його активи перевищують річний ВВП Норвегії. Завдяки цьому фонду бюджет Норвегії не залежить від коливань цін на нафту. Крім того, як порівняно невелика країна, ми убезпечили себе від інфляції через одномоментне влиття таких коштів в економіку. Нині для потреб бюджету ми використовуємо лише відсотки від тіла фонду, розміщеного на рахунку у центральному банку”.

Хоча власником коштів фонду, що утворюється з прибутків від продажу нафти та газу, є всі громадяни Норвегії, його офіційним розпорядником є Міністерство фінансів, а Центральний Банк Норвегії здійснює оперативне управління фондом. Але оцінку тому, наскільки ефективно і відповідально інвестуються кошти фонду, що нині оцінюються у 460 мільярдів доларів, дає Рада з етики. Головний експерт ради Пабло Вальверде каже, що головне завдання цього органу, який дає рекомендації щодо інвестування десятків мільярдів доларів, є убезпечити Норвегію від того, аби “благословення” природними ресурсами не перетворилося на її “прокляття”, як це сталося із деякими іншими державами: “Головною причиною, чому ми маємо цей фонд, є бажання зробити так, аби нафтові і газові багатства були не “прокляттям,” а “благословенням”. Бо і надмірна кількість грошей може стати проблемою. Якщо ви будуєте свій бюджет на тому, що плануєте отримати від видобутку газу та нафти, а ціни на них можуть досить різко коливатися, прогнозувати розвиток економіки на довгу перспективу просто неможливо. Крім того, якщо ви використовуєте одразу всі кошти, то для наступних поколінь нічого не залишається. Тобто, фонд забезпечує стабільність доходів і запобігає “перегріву” економіки завдяки інвестуванню за кордоном”.

Висновки:
  • як ефективно розпорядитися природними ресурсами – суттєве питання для України. Ми бачимо, що в Норвегії вдалось це зробити досить вдало. Показником ефективності є і те, що Норвегія є другим після Росії найбільшим у світі експортером газу, а пенсія у них на порядок вища, ніж в РФ;  
  • податкова система також відрізняє економічну модель скандинавського соціалізму віл інших європейських країн. Є ще ціла низка особливостей, притаманних саме скандинавським країнам, але все в одній статті не описати;
  • як бачимо, навіть у скандинавській соціально-економічній моделі є суттєві відмінності національних систем оподаткування і це цілком слушно;
  • Україні потрібно буде встановити оптимальну модель для себе, модель яка забезпечить сталий розвиток нашій країні та її громадянам. На мій погляд, основою такою моделі міг би стати саме вдалий скандинавський приклад;
  • хотілося б, звичайно, додати ще яскраві приклади того, як заможно живуть в сучасній Скандинавії прості люди, але навіщо? Дякуючи Богу, ми живемо в країні, де працює YouTube, а там вдосталь сюжетів на цю тему…  

1.   Юридічна практика, №1 (471), https://pravo.ua/articles/skandinavskij-podohodnyj/ 
2.   ВВС, Як перетворити прокляття у благословення, https://www.bbc.com/ukrainian/news/2011/02/110223_transparent_energy_ob

Автор колонки - Борис Зборовський