Як Гумбольдт розбещує філософів, а Шевченко змушує їх страждати: порівняння двох освітніх систем
Про авторку
Анна Корнієцька – маґістрантка філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка. Захоплюється логікою та філософією мови, любить медіа та гострі дискусії, цінує вміння переконувати. Мріє стати людиною без конкретної професії та мати хороше почуття гумору.
1
Вступ
Доступ до приміщень КНУ ім. Шевченка під час навчання надається виключно студентам, викладачам та запрошеним гостям. Адміністрація пояснює цю політику міркуваннями щодо безпеки (прим. редакторки)
їх це не обходить
Мій досвід – це десять семестрів студентства в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка та один семестр Erasmus+ студентки в Берлінському університеті імені Гумбольдта. В обох випадках я навчалась на філософському факультеті. Хоча правильніше буде вживати це словосполучення в множині, бо філософські факультети цих університетів схожі хіба що іменами філософів, які згадуються під час занять. Системи доволі різні, вимоги до студентів відрізняються, стиль життя викладачів відмінний.
2
Початок навчання
Навчання починається з того, як студент вперше переступає поріг університету, – і в нього просять (або ж не просять) пред'явити студентський квиток. Усі вже здогадались, в якому з університетів це треба робити, а в якому – ні [1] . Дух свободи починається звідси й продовжується в тому, як студенти дізнаються про свій розклад. Студенти Шевченка йдуть фотографувати єдиний для всіх графік занять. Натомість студенти Гумбольдта заходять на електронну платформу, відкривають список запропонованих курсів і формують з нього свій індивідуальний розклад.
На філософському факультеті Шевченка першими вибраними дисциплінами були декілька предметів на другому курсі бакалаврату. Надалі кількість таких курсів трохи збільшується, але вибір як такий не відчувався. Предмети тут обираються не індивідуально, а більшістю групи. Ті студенти, що залишились у меншості, вимушено вивчають дисципліну, за яку не голосували. У Гумбольдті розклад кожен формує собі самостійно, хоча він має вкладатись в обов'язковий перелік модулів, який проходить кожен студент за період навчання. Він виглядає наступним чином:
Модуль 1: Вступ до філософії (6 LP – це кількість кредитів)
Модуль 2: Вступ до логіки (5 LP)
Модуль 3: Просунута логіка (5 LP)
Модуль 4: Письмо та арґументація (5 LP)
Модуль 5: Теоретична філософія (12 LP)
Модуль 6: Практична філософія (12 LP)
Модуль 7: Вибіркова дисципліна І (10 LP)
Модуль 8: Вибіркова дисципліна II (5 LP)
Модуль 9: Проєктна робота I (10 LP)
Бакалаврська робота (10 LP)
Кожен модуль містить різноманітні курси на вибір. Звісно, неможливо, щоб усі курси входили до одного й того ж модулю, наприклад, виключно практичної філософії. Але назви модулів сформульовані загально, тому вибір курсів в рамках кожного з них є досить широким.
Курси знаходяться на електронних платформах (Agnes HU, Moodle HU). На платформі Agnes HU створюється особистий профіль студента з його індивідуальним навчальним планом, розкладом та результатами. Подібно повинна була функціонувати платформа Triton Student в Шевченка, та я не можу згадати, щоб вона активно використовувалась студентами, принаймні мого курсу. Розклад – один для всіх, роздрукований та вивішений на стіні третього поверху в Червоному корпусі. Результати за сесію – в заліковій книжці.
Платформа Moodle HU – це місце, де викладачі створюють сторінку для свого предмета та завантажують туди всі необхідні матеріали, як-от інформацію про опис та структуру курсу, тексти, завдання. Схожою платформою в КНУ є Система електронного навчання філософського факультету. Використовується вона зрідка: здебільшого матеріали для занять викладачі надсилають на спільну пошту групи.
Отже, електронні платформи в Гумбольдті – це обов'язковий компонент навчання, до якого всі звикли і який дозволяє створювати індивідуальну освітню траєкторію студента. Більш уніфікована програма в КНУ передбачає використання подібних платформ як допоміжних та факультативних ресурсів.
На філософському факультеті Шевченка першими вибраними дисциплінами були декілька предметів на другому курсі бакалаврату. Надалі кількість таких курсів трохи збільшується, але вибір як такий не відчувався. Предмети тут обираються не індивідуально, а більшістю групи. Ті студенти, що залишились у меншості, вимушено вивчають дисципліну, за яку не голосували. У Гумбольдті розклад кожен формує собі самостійно, хоча він має вкладатись в обов'язковий перелік модулів, який проходить кожен студент за період навчання. Він виглядає наступним чином:
Модуль 1: Вступ до філософії (6 LP – це кількість кредитів)
Модуль 2: Вступ до логіки (5 LP)
Модуль 3: Просунута логіка (5 LP)
Модуль 4: Письмо та арґументація (5 LP)
Модуль 5: Теоретична філософія (12 LP)
Модуль 6: Практична філософія (12 LP)
Модуль 7: Вибіркова дисципліна І (10 LP)
Модуль 8: Вибіркова дисципліна II (5 LP)
Модуль 9: Проєктна робота I (10 LP)
Бакалаврська робота (10 LP)
Кожен модуль містить різноманітні курси на вибір. Звісно, неможливо, щоб усі курси входили до одного й того ж модулю, наприклад, виключно практичної філософії. Але назви модулів сформульовані загально, тому вибір курсів в рамках кожного з них є досить широким.
Курси знаходяться на електронних платформах (Agnes HU, Moodle HU). На платформі Agnes HU створюється особистий профіль студента з його індивідуальним навчальним планом, розкладом та результатами. Подібно повинна була функціонувати платформа Triton Student в Шевченка, та я не можу згадати, щоб вона активно використовувалась студентами, принаймні мого курсу. Розклад – один для всіх, роздрукований та вивішений на стіні третього поверху в Червоному корпусі. Результати за сесію – в заліковій книжці.
Платформа Moodle HU – це місце, де викладачі створюють сторінку для свого предмета та завантажують туди всі необхідні матеріали, як-от інформацію про опис та структуру курсу, тексти, завдання. Схожою платформою в КНУ є Система електронного навчання філософського факультету. Використовується вона зрідка: здебільшого матеріали для занять викладачі надсилають на спільну пошту групи.
Отже, електронні платформи в Гумбольдті – це обов'язковий компонент навчання, до якого всі звикли і який дозволяє створювати індивідуальну освітню траєкторію студента. Більш уніфікована програма в КНУ передбачає використання подібних платформ як допоміжних та факультативних ресурсів.
3
З чого складається курс філософії?
Філософські курси в Гумбольдті мають наступні формати:
Навчаючись в Шевченка, я звикла до класичної тріади: лекції, семінарські заняття та спецкурси (на останньому курсі магістратури також з'явилися «наукові семінари»). Хоча розлогої специфікації форматів тут не існує, не можна сказати, що всі курси однакові. Кожен викладач працює у власному стилі, – і в цьому сенсі варіативність курсів у Шевченка є навіть більшою. Вимоги з кожного предмета є менш передбачуваними та не завжди зрозумілими, адже це залежить від викладача, тоді як в Гумбольдті це визначається форматом курсу.
- Лекція (Vorlesung) – це класична лекція з можливістю коротких запитань та відповідей. Іноді весь курс може складатись лише з лекцій.
- Практикум (Tutorium) – це практичні заняття, які, зазвичай, додаються до лекційної частини. Тобто проходження курсу передбачає відвідування лекцій + практикум.
- Просемінар (Proseminar) – це семінар, який передбачає участь студентів в обговоренні, але з модерацією від викладача, його вступною частиною та коментарями.
- Головний семінар (Hauptseminar) – це семінар, який передбачає більшу самостійність студентів під час обговорень, спрямований на формування дослідницьких умінь та навичок.
- Колоквіум (Kolloquium) – це формат семінарів для старших курсів (переважно маґістрантів та PhD студентів), який включає не лише обговорення текстів, але й обмін досвідом, презентацію власних досліджень.
- Проєктна робота (Projekttutorium) – це формат групового дослідження під керівництвом професора, результатом якого має бути публікація наукової статті.
- Вправа (Übung) – це практикум з письма та арґументації, спрямований на покращення навичок у підготовці письмових робіт.
Навчаючись в Шевченка, я звикла до класичної тріади: лекції, семінарські заняття та спецкурси (на останньому курсі магістратури також з'явилися «наукові семінари»). Хоча розлогої специфікації форматів тут не існує, не можна сказати, що всі курси однакові. Кожен викладач працює у власному стилі, – і в цьому сенсі варіативність курсів у Шевченка є навіть більшою. Вимоги з кожного предмета є менш передбачуваними та не завжди зрозумілими, адже це залежить від викладача, тоді як в Гумбольдті це визначається форматом курсу.
4
Зміст курсів
Гумбольдт – це втома від загальноприйнятого філософського канону, а Шевченко – його ретельне штудіювання. Коли я переглядала список курсів, які пропонує Гумбольдт, мене дивувало, як багато імен я чула лише раз за все своє навчання або взагалі не знаю: Лукреція Марінелла та Франсуа Пулен де ла Бар – автори феміністських теорій в ранньомодерній філософії; Марсилій Падуанський – середньовічний схоласт та політичний теоретик, який обґрунтовував революційну для свого часу ідею незалежності світської влади від церкви; Томас Скенлон – сучасний аналітичний філософ, який запропонував власну версію контрактуалізму в моральній філософії; Нельсон Гудмен – логік XX ст., відомий формулюванням «нової загадки індукції»; Франц Фанон – мартиніканський філософ і психіатр, який проводив дослідження в галузі постколоніальних студій, критичної теорії та марксизму. Цілий курс може бути присвячений лише одній філософині або навіть одній з її праць.
Цілі курси присвячені напрямкам, які були лише пунктом плану семінарського заняття в Шевченка: «Філософія та психоаналіз», «Філософія пацифізму», «Метаетика», «Філософія праці», «Філософія та іслам». Крім цього, багато курсів присвячено критиці та переосмисленню філософського канону: проявам расизму та мізогінії в універсальному переліку філософів, до якого ввійшли лише білі чоловіки. Здійснюються спроби залучати до вивчення тексти, які зазвичай вважались «довколафілософськими», наприклад, медичні трактати Авіценни або містичні праці Терези Авільської.
Під час навчання в Шевченка були курси в подібному стилі, як-от «Філософія країн Центральної та Східної Європи», «Американська філософія: самобутність чи наслідування», «Київська філософська традиція», «Історико-філософські концепції». З точки зору Гумбольдта ці курси є надзвичайно цінними, бо вони містять потенціал для критики, переосмислення та розширення філософського канону.
Але здебільшого моє навчання в Києві було побудовано на наслідуванні традиційного переліку найпопулярніших імен, що виглядає як коротка оповідь «про головне». За чотири роки бакалаврату ми встигали оглянути філософію від досократиків до кінця XX століття. Кожен період в історії філософії містив найбільш значущі імена, які пройшли випробування часом на унікальність їх філософських теорій. У Гумбольдті немає головного та другорядного, адже канон є відкритим. Це не означає, що в Берліні не вивчають Канта, Геґеля або Гуссерля, але їхнє місце та значення не підноситься над іншими.
Цілі курси присвячені напрямкам, які були лише пунктом плану семінарського заняття в Шевченка: «Філософія та психоаналіз», «Філософія пацифізму», «Метаетика», «Філософія праці», «Філософія та іслам». Крім цього, багато курсів присвячено критиці та переосмисленню філософського канону: проявам расизму та мізогінії в універсальному переліку філософів, до якого ввійшли лише білі чоловіки. Здійснюються спроби залучати до вивчення тексти, які зазвичай вважались «довколафілософськими», наприклад, медичні трактати Авіценни або містичні праці Терези Авільської.
Під час навчання в Шевченка були курси в подібному стилі, як-от «Філософія країн Центральної та Східної Європи», «Американська філософія: самобутність чи наслідування», «Київська філософська традиція», «Історико-філософські концепції». З точки зору Гумбольдта ці курси є надзвичайно цінними, бо вони містять потенціал для критики, переосмислення та розширення філософського канону.
Але здебільшого моє навчання в Києві було побудовано на наслідуванні традиційного переліку найпопулярніших імен, що виглядає як коротка оповідь «про головне». За чотири роки бакалаврату ми встигали оглянути філософію від досократиків до кінця XX століття. Кожен період в історії філософії містив найбільш значущі імена, які пройшли випробування часом на унікальність їх філософських теорій. У Гумбольдті немає головного та другорядного, адже канон є відкритим. Це не означає, що в Берліні не вивчають Канта, Геґеля або Гуссерля, але їхнє місце та значення не підноситься над іншими.
5
Відвідування та участь
У Гумбольдті відвідування не контролюється, тобто у викладача немає списку зі студентами, де він ставить «+» або «н». Виключення можливі у випадку проєктних робіт або вправ, де робота відбувається в малих групах. Але для переважної більшості курсів ніхто не помітить відсутності студента на парі, а кількість відвідувань не вплине на результат. Існує лише мінімальний формат участі, який необхідно виконати, аби отримати кредити за навчальний курс. Наприклад, участь може виглядати так: обрати текст, навколо якого будується обговорення на семінарі, і надіслати професорці за день до семінару три питання до цього тексту. Так треба зробити п'ять разів на семестр. Така участь ніяк не оцінюється, вона лише зараховується: студент отримує необхідні кредити, і курс вважається складеним. Альтернативний формат участі: треба обрати один із запропонованих текстів і підготувати його детальний аналіз, зробивши презентацію на 10-15 хвилин на одному з семінарів один раз на семестр. Формат участі кожен викладач визначає самостійно. Щодо обговорення текстів, яке здійснюється на кожному семінарі, то студентка може брати активну участь або мовчати – це її особиста справа, і професорка це не оцінює.
Мій досвід підготовки до семінарів у Шевченка пов'язаний з набагато більшим стресом. Відвідування контролюється завжди, кожна відповідь враховується та оцінюється, а відсутність іноді може означати навіть не «0», а «-5» балів. Крім підготовки до семінарів, є різні письмові роботи або презентації, які також треба виконувати паралельно з відвідуванням семінарських занять. Хоча це виглядає менш привабливо, але контроль добре дисциплінує. Звісно, ціною може бути ефект «школярства», штучна зацікавленість та відсутність зрілого дослідницького інтересу. З іншого боку, навчання в такій системі є більш насиченим та систематичним, а інтерес може виникати неочікувано щодо тих тем, які раніше здавалися важкими та викликали спротив. Орієнтація лише на смаки студента іноді перетворюється на рух за першими враженнями. Вподобання також змінюються та розвиваються, а фактор дисципліни часто є допоміжним у цьому.
Мій досвід підготовки до семінарів у Шевченка пов'язаний з набагато більшим стресом. Відвідування контролюється завжди, кожна відповідь враховується та оцінюється, а відсутність іноді може означати навіть не «0», а «-5» балів. Крім підготовки до семінарів, є різні письмові роботи або презентації, які також треба виконувати паралельно з відвідуванням семінарських занять. Хоча це виглядає менш привабливо, але контроль добре дисциплінує. Звісно, ціною може бути ефект «школярства», штучна зацікавленість та відсутність зрілого дослідницького інтересу. З іншого боку, навчання в такій системі є більш насиченим та систематичним, а інтерес може виникати неочікувано щодо тих тем, які раніше здавалися важкими та викликали спротив. Орієнтація лише на смаки студента іноді перетворюється на рух за першими враженнями. Вподобання також змінюються та розвиваються, а фактор дисципліни часто є допоміжним у цьому.
6
Екзамени
Під час семестру в Шевченка студент може набрати максимум 60 балів, за іспит – 40, відповідно найвища оцінка за курс – 100 балів. Скільки годин та кредитів ми отримуємо за кожен з предметів – це інформація в рядках залікової книжки, яку зазвичай вносить методист і яку студенти часто навіть не знають. У Гумбольдті участь у заняттях не оцінюється взагалі. Якщо студентка виконав мінімум (зробив презентацію або надіслав ті 15 запитань), вона отримує певну кількість кредитів – переважно від 3 до 5. Іспит не завжди є обов'язковим. Курс може бути завершений лише з результатами за участь. Але професор може також включити іспит як необхідний, тоді нарахування кредитів за участь можливе лише за умови складання іспиту по завершенню. Іспит може відбуватись у форматі усної відповіді, підготовки невеликої письмової роботи та її усного захисту або великої письмової роботи (Hausarbeit) на 25 000 знаків без пробілів. Останній формат є найпоширенішим на філософському факультеті. Дедлайн для виконання цієї роботи встановлюється за місяць після завершення аудиторних занять, тобто залишається близько чотирьох тижнів для написання.
Тема письмової роботи обговорюється з викладачем завчасно, вона не має бути занадто широкою та амбіційною. Переважно це вибір одного з текстів, які обговорювалися під час занять, його проблематизація та дискутування з автором. Значна увага надається вмінню працювати з арґументацією: текст має бути чітко і детально розкладений на арґументи та пропонувати їх критичну оцінку. Цінується вміння пояснювати складне простою мовою – це є свідченням того, що студент розуміє, про що пише. Письмова робота оформлюється приблизно як курсова робота в Шевченка з титульною сторінкою, змістом, вступом, висновками, списком джерел. Ця робота, на відміну від участі в семінарах, буде оцінюватись за незвичною для нас шкалою: 1 – найвища оцінка, а 5 – найнижча. Кредити за неї нараховуються майже в тій же кількості, що й за участь у семінарі (3-4 кредити).
Тема письмової роботи обговорюється з викладачем завчасно, вона не має бути занадто широкою та амбіційною. Переважно це вибір одного з текстів, які обговорювалися під час занять, його проблематизація та дискутування з автором. Значна увага надається вмінню працювати з арґументацією: текст має бути чітко і детально розкладений на арґументи та пропонувати їх критичну оцінку. Цінується вміння пояснювати складне простою мовою – це є свідченням того, що студент розуміє, про що пише. Письмова робота оформлюється приблизно як курсова робота в Шевченка з титульною сторінкою, змістом, вступом, висновками, списком джерел. Ця робота, на відміну від участі в семінарах, буде оцінюватись за незвичною для нас шкалою: 1 – найвища оцінка, а 5 – найнижча. Кредити за неї нараховуються майже в тій же кількості, що й за участь у семінарі (3-4 кредити).
7
Викладач-дослідник та викладач-педагог
Цікавою відмінністю філософських факультетів Києва та Берліна є роль професора. Оскільки Гумбольдт репрезентує дослідницьку модель університету, навчання відбувається через залучення студентів у розвідку викладача чи викладачки. Дійсно, кожен курс побудовано як дослідження, до якого професор запрошує молодих науковців. Університет Шевченка побудовано за цією ж дослідницькою моделлю, але насправді навчальна система вимагає від викладача бути педагогом, і освітній компонент часто виступає як важливіший за науковий. Фіксована освітня програма передбачає: кожен має вступити на філософський факультет та випуститись з нього з необхідним мінімумом однакових знань. Не можна вийти з університету і не знати Платона, Декарта чи Канта. Ми починаємо з античності й завершуємо сучасністю. У таких умовах викладач змушений слідувати програмі, і для презентації його досліджень, які є вужчими відносно загального курсу, не залишається місця.
Освітня складова важить більше на філософському факультеті Шевченка, і це, на мою думку, теж має свої переваги. Залучення студентів у дослідження є чудовим способом розвивати майбутніх науковців, але ці дослідження іноді видаються вузькими проблемами, значення яких губиться, бо за деревами не видно лісу. Будь-який клаптик знань має вбудовуватись у систему зв'язків з іншими знаннями, тому проходження крізь однакові загальні курси є корисною справою, особливо на рівні бакалаврату. У маґістратурі є цілком доречним навчатись за дослідницькою моделлю, бо студенти мають загальну орієнтацію у сфері філософського знання для того, щоб не загубитись у багатоманітті конкретних вузьких розвідок. Мені не вистачало застосування цієї моделі, адже перший курс маґістратури виглядав як п'ятий курс бакалаврату.
Освітня складова важить більше на філософському факультеті Шевченка, і це, на мою думку, теж має свої переваги. Залучення студентів у дослідження є чудовим способом розвивати майбутніх науковців, але ці дослідження іноді видаються вузькими проблемами, значення яких губиться, бо за деревами не видно лісу. Будь-який клаптик знань має вбудовуватись у систему зв'язків з іншими знаннями, тому проходження крізь однакові загальні курси є корисною справою, особливо на рівні бакалаврату. У маґістратурі є цілком доречним навчатись за дослідницькою моделлю, бо студенти мають загальну орієнтацію у сфері філософського знання для того, щоб не загубитись у багатоманітті конкретних вузьких розвідок. Мені не вистачало застосування цієї моделі, адже перший курс маґістратури виглядав як п'ятий курс бакалаврату.
8
Навчання все життя та жорсткі дедлайни
Найцікавіший факт, який стосується не всіх європейських університетів, а саме освіти в Німеччині – це безлімітний період навчання. Є приблизний стандарт для бакалаврату (3 роки) та маґістратури (2 роки). Передбачається, що за цей час студент може набрати необхідний мінімум кредитів для отримання диплома. Але кожен вільний у тому, щоб скорочувати або подовжувати свій навчальний план на будь-який період. Тобто мати один навчальний курс на семестр – це нормально, адже потрібну кількість кредитів можна розподіляти по навчальних семестрах в будь-яких пропорціях.
Освіта в Німеччині є безкоштовною, але кожен студент сплачує семестровий внесок (semester fee), зазвичай від 240 до 260 євро. За цю суму він отримує Student ID Card, з якою проїзд в транспорті є безкоштовним, 50 % знижки на відвідування театрів, музеїв, кіно та найнижчу ціну в університетській їдальні. Отож сплачуючи кожен семестр цей внесок, студентський статус може продовжуватись нескінченно. У Німеччині є поняття Karteileiche («Kartei» – особиста справа; «Leiche» – небіжчик), що позначає людину, яка продовжує бути студентом десятиліттями, не відвідуючи занять. «Вічний студент» може не з'являтися зовсім, і ніхто не знатиме, чи живий він. В українській освітній системі таке важко уявити. Студенти мають строго відведений час для того, щоб завершити навчання, і будь-які відхилення призводять до необхідності брати академічну відпустку.
Освіта в Німеччині є безкоштовною, але кожен студент сплачує семестровий внесок (semester fee), зазвичай від 240 до 260 євро. За цю суму він отримує Student ID Card, з якою проїзд в транспорті є безкоштовним, 50 % знижки на відвідування театрів, музеїв, кіно та найнижчу ціну в університетській їдальні. Отож сплачуючи кожен семестр цей внесок, студентський статус може продовжуватись нескінченно. У Німеччині є поняття Karteileiche («Kartei» – особиста справа; «Leiche» – небіжчик), що позначає людину, яка продовжує бути студентом десятиліттями, не відвідуючи занять. «Вічний студент» може не з'являтися зовсім, і ніхто не знатиме, чи живий він. В українській освітній системі таке важко уявити. Студенти мають строго відведений час для того, щоб завершити навчання, і будь-які відхилення призводять до необхідності брати академічну відпустку.
9
Висновки
Повернувшись з Берліну, я змінила свій погляд на філософський факультет Шевченка. Раніше я не була критичною до стереотипів про однозначну вищість освіти в західноєвропейських країнах. В Шевченка ми жартома називаємо ставлення викладачів до студентів «шкільним». Але так само студенти та студентки в Гумбольдті незадоволено говорять про професорів, що вони «just don't care» [2]. Наскільки студент потребує супроводу викладача, як цей супровід має виглядати, і коли він перетворюється на інфантилізацію дорослого? Правильної відповіді немає.
Філософський факультет Шевченка створює універсального студента, який мусить оглядово дізнатись про все. Хтось вважатиме ці знання поверховими, але завдяки цьому підходу ми продовжуємо цікавитись дійсністю поза вузькою темою власних досліджень. Недоліки навчання в Шевченка тепер для мене очевидні, але я також розумію переваги своєї освіти. Слабкою стороною є формування дослідницької культури. Вміння робити філософські дослідження не приходить автоматично зі здатністю читати й інтерпретувати тексти, дискутувати про них та писати есеї. Натомість перевагою навчання в Києві стало накреслення філософської мапи в моїй голові. На ній є багато доріжок, якими я не ходила, але про які я маю уявлення. Це дозволяє мені не загубитись у багатоманітті текстів та дає хоча б мінімальне розуміння того, яке місце та значення має конкретна розвідка. Індивідуальний розклад з курсами на вузькі теми – це не та модель освіти, яка дозволить сформувати подібну мапу знань. Специфічні курси мають сенс тоді, коли вони гармонійно поєднуються із загальною стандартною програмою.
Досвід Еразмус+ мобільності дозволив мені зрозуміти, що ані німецькі, ані українські студенти не навчаються в кращій або гіршій освітній системі. Студентка в Гумбольдті самостійно крокує своєю освітньою траєкторією, нікуди не поспішає та шукає те, що їй цікаво. Студентка в Шевченка отримує більше викладацької уваги та супроводу, зустрічається з викликами інтенсивної програми. Навчання в Києві сформувало мене та моїх одногрупників, але ми точно не втратили щось суттєве, коли зробили вибір на користь вищої освіти в Україні. До критики освітньої системи треба прислухатись, аби вдосконалювати її, а не для того, щоб робити з неї копію іноземних навчальних систем.
Я іноді уявляю, якою я б вийшла з університету, якби шість років вчилася у Гумбольдті. Мені здається, що я б досі читала «Діалоги» Платона, бо античність можна досліджувати вічно – і нікуди не поспішати…
Філософський факультет Шевченка створює універсального студента, який мусить оглядово дізнатись про все. Хтось вважатиме ці знання поверховими, але завдяки цьому підходу ми продовжуємо цікавитись дійсністю поза вузькою темою власних досліджень. Недоліки навчання в Шевченка тепер для мене очевидні, але я також розумію переваги своєї освіти. Слабкою стороною є формування дослідницької культури. Вміння робити філософські дослідження не приходить автоматично зі здатністю читати й інтерпретувати тексти, дискутувати про них та писати есеї. Натомість перевагою навчання в Києві стало накреслення філософської мапи в моїй голові. На ній є багато доріжок, якими я не ходила, але про які я маю уявлення. Це дозволяє мені не загубитись у багатоманітті текстів та дає хоча б мінімальне розуміння того, яке місце та значення має конкретна розвідка. Індивідуальний розклад з курсами на вузькі теми – це не та модель освіти, яка дозволить сформувати подібну мапу знань. Специфічні курси мають сенс тоді, коли вони гармонійно поєднуються із загальною стандартною програмою.
Досвід Еразмус+ мобільності дозволив мені зрозуміти, що ані німецькі, ані українські студенти не навчаються в кращій або гіршій освітній системі. Студентка в Гумбольдті самостійно крокує своєю освітньою траєкторією, нікуди не поспішає та шукає те, що їй цікаво. Студентка в Шевченка отримує більше викладацької уваги та супроводу, зустрічається з викликами інтенсивної програми. Навчання в Києві сформувало мене та моїх одногрупників, але ми точно не втратили щось суттєве, коли зробили вибір на користь вищої освіти в Україні. До критики освітньої системи треба прислухатись, аби вдосконалювати її, а не для того, щоб робити з неї копію іноземних навчальних систем.
Я іноді уявляю, якою я б вийшла з університету, якби шість років вчилася у Гумбольдті. Мені здається, що я б досі читала «Діалоги» Платона, бо античність можна досліджувати вічно – і нікуди не поспішати…
Контакти
+38 068 231 67 99 (Telegram) Руслан
+38 068 231 67 99 (Telegram) Руслан